16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА
Переглядів: 2460 Дата: 28-11-2014, 12:19
Останні новини "Сторінки психолога":
26 - 27 листопада у Сумському медичному коледжі проходили
фото виставка «Свобода. Без гриму»
Фото проект був розробленим та втіленим у життя двома подругами - фотографами Сумщини - Веронікою Яценко та Юлією Опанасюк. В ролі фото героїнь виступали теж сумчанки, яким не байдужа проблема насильства. Фото роботи відображають прояви фізичного, економічного та психологічного насильства над жінками та дітьми.
Презентація виставки проходитиме в рамках заходів до 25 листопада -Міжнародного дня з протидії насильству над жінками, за підтримки Всеукраїнської благодійної організації "Позитивні жінки" та Сумського обласного відділення ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ».
Презентація виставки проходитиме в рамках заходів до 25 листопада -Міжнародного дня з протидії насильству над жінками, за підтримки Всеукраїнської благодійної організації "Позитивні жінки" та Сумського обласного відділення ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ».
Перегляд фільму «Ліза, ходи додому!
Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA у Сумській області.
Маленька Ліза постійно кудись тікає. Її життя похмуре й жорстоке, тому вона шукає прихистку в природи, де в неї свій світ – там панують ігри, музика й магія. В дівчинки настільки багата уява, що вона примудряється переживати нескінченні запої батьків. Найбільш приголомшливим у цьому фільмі є те, що він дозволяє усвідомити жах ситуації, але не піддатися темряві гнітючих подій на екрані. У стрічці немає спроб подати якийсь соціологічний зріз – це радше результат бажання якомога правдивіше зафіксувати дорослий світ крізь незіпсутість дитячого сприйняття. Подібно до ранніх фільмів Лінн Ремзі, ця робота стала однією із найпрекрасніших творів про дитинство.
Маленька Ліза постійно кудись тікає. Її життя похмуре й жорстоке, тому вона шукає прихистку в природи, де в неї свій світ – там панують ігри, музика й магія. В дівчинки настільки багата уява, що вона примудряється переживати нескінченні запої батьків. Найбільш приголомшливим у цьому фільмі є те, що він дозволяє усвідомити жах ситуації, але не піддатися темряві гнітючих подій на екрані. У стрічці немає спроб подати якийсь соціологічний зріз – це радше результат бажання якомога правдивіше зафіксувати дорослий світ крізь незіпсутість дитячого сприйняття. Подібно до ранніх фільмів Лінн Ремзі, ця робота стала однією із найпрекрасніших творів про дитинство.
